Обрізка абрикоса: коли і як правильно

Обрізка абрикоса — це не про календарну дату, а про стан дерева. Абрикос швидко заростає загусними пагонами й лисіє всередині крони: оголені гілки перестають плодоносити, а врожай перебирається на периферію. Обрізка розв’язує обидві проблеми, але в цієї культури тонка кора й рясне камедетечення: невдалий строк ослаблює дерево на весь сезон. Нижче — строки за сезонами, завдання кожного вікна і те, чого в цей строк робити не можна.

Обрізка абрикоса: навесні, влітку чи восени

Усі три строки можливі, але завдання в них різні. Орієнтуйтеся не лише на місяць, а на фазу дерева й погоду.

Обрізка абрикоса весною — основна, формувальна. Її роблять до того, як бруньки рушили в ріст, але коли загроза морозів уже минула й удень тримається плюсова температура. Точного строку за календарем немає — весна в кожному саду своя. Надійний орієнтир — самі бруньки: поки лусочки закриті й зелений кінчик листка не показався, час ще є. Зріз по сплячих бруньках у мороз підмерзає і потім сочиться камеддю. Весняна обрізка абрикоса — найбільша за рік: на неї закладають форму крони й прибирають усе, що підмерзло чи зламалося за зиму.

Обрізка абрикоса влітку, у червні, зводиться до того, що вкорочують сильні прирости, вирізають вовчки — вертикальні жирові пагони всередині крони — і прищипують верхівки гілок, щоб дерево закладало квіткові бруньки, а не гнало деревину. Літні зрізи гояться швидше за весняні й майже не течуть камеддю.

Обрізка абрикоса восени — тільки санітарна: після листопаду прибирають сухі, хворі та зламані гілки. Формувальну обрізку восени не роблять — свіжий зріз не встигає затягнутися до морозів, і дерево входить у зиму з відкритою раною. На питання, коли краще обрізати абрикос — навесні чи восени, відповідь проста: крону формують навесні, восени — лише сушняк.

Літня (зелена) обрізка абрикоса: навіщо вона цій культурі та коли саме

Літня обрізка потрібна абрикосу не менше за весняну, бо культура схильна загущуватися й гнати вовчки. У червні, поки пагони ще молоді та зелені, дерево легше перенаправляє сили з росту деревини на закладку квіткових бруньок. Саме тому зелену обрізку не відкладають на кінець літа: грубі здерев’янілі гілки ріжуть уже інакше, а ефект для врожаю слабший.

Що роблять у червні:

• укорочують сильні прирости, які забирають світло у плодових гілочок;
• вирізають вовчки — вертикальні жирові пагони всередині крони;
• прищипують верхівки гілок, щоб зупинити ріст у довжину й закласти квіткові бруньки;
• прибирають загусні пагони, що ростуть усередину крони й труться одне об одного.

Літні зрізи гояться швидше за весняні й майже не течуть камеддю. Але це не заміна весняному формуванню: скелет і основні розгалуження закладають навесні, а влітку лише коригують те, що виросло.

Що знадобиться для обрізки

• секатор із гострими лезами — для гілок завтовшки до 2 см;
• сучкоріз — для товщих гілок, які не бере секатор;
• садова пилка — для скелетних сучків;
• садовий вар або фарба на основі оліфи — замастити зрізи товщі за 1 см;
• спирт або 1-2%-й розчин марганцівки — протирати леза між хворими та здоровими деревами.

Інструмент має бути гострим: рваний зріз гоїться довше за рівний і тече камеддю. Зрізи роблять без пеньків, впритул до кільцевого напливу біля основи гілки: так рана затягується швидше.

Покрокова схема формування крони за роками — тема окремої статті про обрізку молодого абрикоса. Тут ми її не дублюємо, щоб не розмивати головне питання — коли обрізати абрикос.

Обрізка дорослого плодоносного абрикоса

Дерево плодоносить на однорічних приростах і коротких букетних гілочках, а ті живуть 2-3 роки й засихають. Тому щороку вирізають частину старих плодових гілочок, звільняючи місце молодим, — це обрізка на заміщення.

Щовесни прибирають:

• вовчки, що відросли за сезон;
• гілки, що ростуть усередину крони або труться одне об одного;
• слабкий, тонкий приріст, який навряд чи дасть повноцінні плоди;
• сухі та підмерзлі за зиму гілки.

Крону проріджують так, щоб сонце й повітря доходили до центру дерева: загущена крона — головна причина моніліозу й дрібних плодів на нижніх гілках.

Обрізка старої абрикоси: омолодження частинами за два-три роки

Якщо дерево не обрізали кілька років, крона загущена, плодоношення змістилося на периферію, а всередині — сухі та притерті гілки. Обрізка занедбаного дерева за один раз небезпечна: вирізавши відразу все зайве, дерево відповідає камедетеченням і вовчковим приростом наступного літа.

Тому омолодження розтягують на 2-3 сезони й за один раз прибирають не більше третини об’єму крони:

1. першого року вирізають сушняк, паростки й найбільш загусні гілки всередині крони;
2. другого року укорачують 2-3 найстаріших скелетних суки на бічне відгалуження, викликаючи ріст нової деревини ближче до стовбура;
3. третього року завершують проріджування й формують остаточний силует крони.

Таке омолодження знижує висоту дерева й повертає врожай на нижні гілки — замість того щоб збирати плоди з драбини. Великі зрізи товщі за 1 см замазують того ж дня, інакше рана підсихає й тріскається.

Кербування й щеплення на старий абрикос: строки та як поєднувати з обрізкою

Кербування — вузький півмісяцевий надріз кори до деревини над брунькою або під нею, який роблять навесні, поки бруньки ще сплять. Надріз над брунькою підсилює її ріст і викликає бічний пагін — прийом застосовують, коли на гілці є гола ділянка й потрібна нова гілка. Надріз під брунькою, навпаки, ослаблює її та стримує ріст.

З обрізкою кербування поєднують так: спершу навесні прибирають зайві та загусні гілки, потім на потрібних гілках роблять надрізи над сплячими бруньками, щоб отримати нові пагони в потрібному місці. Якщо ділянка крони оголена, кербування допомагає не чекати випадкового вовчка, а задати гілку там, де вона потрібна.

Після сильної омолоджувальної обрізки оголені скелетні суки використовують як основу для щеплення — наприклад, щоб замінити старий маловрожайний сорт новим або посадити на одне дерево кілька сортів. Щеплення на старе дерево роблять навесні: у розщіп — рано, до початку сокоруху, поки бруньки ще сплять; за кору зрізаних суків — трохи пізніше, коли кора вже легко відділяється від деревини.

Порядок весняних робіт такий: спочатку санітарна й омолоджувальна обрізка, потім кербування в потрібних місцях, далі щеплення у відповідну фазу — у розщіп до сокоруху або за кору, коли кора відділяється. Так старий абрикос не просто проріджують, а перебудовують на нову, урожайнішу крону.

Обробка й підживлення після обрізки: чим і коли

Після обрізки крупні зрізи товщі за 1 см того ж дня замазують садовим варом — відкрита рана підсихає й тріскається на морозі. Це перше, що потрібно зробити, не відкладаючи до наступного дня.

Після весняної обрізки дерево підживлюють азотним добривом, щоб підтримати ріст пагонів і відновлення крони. Підживлення дають відразу після обрізки, по вологому ґрунту, щоб азот не спалив корені й швидко включився в ріст.

Осіннє підживлення — без азоту: він провокує пізній приріст, який не встигає визріти до морозів і підмерзає. Після листопаду вносять фосфорно-калійне добриво — воно зміцнює корені й підвищує зимостійкість.

Осіння обробка після обрізки — це ще й обприскування крони та пристовбурного кола від зимуючих шкідників і грибних хвороб: застосовують 3%-й розчин мідного купоросу по голих гілках, коли листя вже опало. Це особливо важливо після санітарної обрізки: свіжі зрізи інакше стають воротами для інфекції.

Часті помилки при обрізці абрикоса

• Обрізка по морозу або відразу після нього. Свіжий зріз на підмерзлій деревині гоїться погано й тече камеддю все літо.
• Формувальна обрізка восени. Великі зрізи не встигають затягнутися до холодів, дерево слабше переносить зиму.
• Сильна обрізка занедбаної крони за один раз. Замість оздоровлення — килим із вовчків наступного року.
• Пеньки замість зрізу на кільце. З пенька майже завжди йде вовчковий пагін, а деревина під ним відмирає й гниє.
• Тупий секатор. Рвані краї зрізу гояться довше за рівні й частіше підтікають камеддю.
• Незамащені великі зрізи. Через них дерево втрачає камедь і легко чіпляє грибні хвороби.

Дерево з частим камедетеченням слабшає з року в рік і живе менше за належний строк. А якщо обрізати за правилами й у строк, воно плодоносить 15-20 років і більше.