Заміокулькас догляд у домашніх умовах
Заміокулькас догляд не вимагає багато часу. Це сукулент із товстим бульбоподібним коренем, у якому рослина запасає вологу, тож він спокійно переживає і рідкісний полив, і підживлення раз на місяць, і переїзд на нове підвіконня. Головне правило коротке: поливати рідше й тримати кущ у ґрунті, що швидко просихає після зволоження. За такого режиму за пару років він розростається в розлогий «букет» із м’ясистих перистих листків із глянцевою темно-зеленою поверхнею. Є й момент, про який часто забувають: сік заміокулькаса подразнює шкіру та слизові, тому горщик ставлять там, куди не дістануть діти й тварини, а руки миють одразу після обрізки чи пересадки. У продажу назву іноді пишуть «замиокулькас», але догляд у вазоні від цього не змінюється. Нижче — строки поливу, склад ґрунту для пересадки й те, як доглядати заміокулькас, щоб листя не жовтіло.
Світло, температура і полив заміокулькаса
Заміокулькас як доглядати вдома? Основа — три речі: світло, температура й режим поливу. Догляд за заміокулькасом у домашніх умовах починається з вибору місця: найкраще підходить світле підвіконня без прямих полуденних променів — східне чи західне вікно або два-три метри вглиб кімнати від південного вікна. У густій тіні листки дрібнішають і витягуються, але кущ не гине: це один із небагатьох сукулентів, що миряться з напівтіню коридору чи офісу. Комфортна температура — від 18 до 25 градусів улітку, взимку не нижче 12-14 градусів. Різких перепадів і холодних протягів рослина не любить, особливо відразу після пересадки.
Поливають рідко і тільки тоді, коли ґрунт просох на всю глибину, а не лише зверху. Перевіряють дерев’яною паличкою або пальцем, занурюючи на 3-4 см: якщо на цій глибині сухо — час брати лійку. Улітку таке просушування займає приблизно 10-14 днів, узимку — три-чотири тижні. Воду ллють, доки вона не з’явиться в дренажних отворах на дні горщика, а надлишок із піддону зливають через 20-30 хвилин після поливу. Бульби на дні гниють від застою вологи швидше, ніж рослина потерпає від її нестачі. Обприскування не обов’язкове, але раз на місяць корисно протерти листки вологою ганчіркою від пилу — так кущ краще ловить світло. Підживлюють добривом для сукулентів або кактусів із квітня по вересень раз на три-чотири тижні, розводячи в половинній дозі від указаної на упаковці. Узимку, в період спокою, підживлення припиняють.
Пересадка заміокулькаса в домашніх умовах: строки й ґрунт
Молоді рослини перевальовують у горщик на 2-3 см ширший щороку, дорослі кущі старші трьох років — раз на два-три роки, коли бульби заповнюють весь об’єм, піднімають землю або розколюють пластиковий горщик. Найкращий час — весна, початок активного росту, щоб кущ швидше отямився після стресу. Пересаджують його без зайвої потреби: часта або необережна зміна горщика травмує бульби, а пошкоджені місця легко загнивають. Тому турбують кущ лише тоді, коли корені явно переросли ємність.
Догляд за вазоном заміокулькаса починається з правильної ємності: беруть широкий, а не глибокий горщик, бо бульби ростуть убік, а не вниз. На дно обов’язково кладуть дренаж — керамзит чи биту цеглу шаром 2-3 см, інакше зайва вода не піде від коренів. Земля потрібна рихла й повітропроникна: підійде покупний універсальний ґрунт, змішаний із розпушувачем приблизно 2:1 — з перлітом, крупним піском або дрібним керамзитом. Під час пересадки бульби не заглиблюють: верхня частина, з якої ростуть листки, лишається на рівні ґрунту або трохи вище. Після пересадки рослину не поливають 3-4 дні — за цей час підсихають і загоюються пошкоджені корені, і ризик загнивання меншає.
Розмноження й укорінення заміокулькаса
Розмножують двома способами. Швидкий — поділ бульби під час пересадки: гострим ножем розрізають кореневище так, щоб на кожній частині лишилися точка росту й кілька коренів, зрізи присипають товченим вугіллям і підсушують кілька годин перед посадкою в окремі горщики. Довгий, але надійний шлях — укорінення листка або живця з кількох листочків. Листок зрізають біля самої основи, підсушують зріз 2-3 години і ставлять у воду або одразу заглиблюють на третину в суміш перліту з легким ґрунтом. Корені в живця з’являються через місяць-півтора, а маленька бульба, з якої потім піде новий листок, формується ще за кілька місяців. Спосіб вимагає терпіння, зате за акуратного підсушування зрізу майже не дає втрат.
Цвітіння заміокулькаса
Квітка заміокулькаса — качан із блідим покривалом біля самої основи куща, схожий на маленьку калу; здалеку його майже не видно за листям. Аромату немає, декоративної цінності теж небагато, тому в домашніх умовах цвітіння радше курйоз, ніж мета догляду. Зазвичай зацвітають дорослі кущі старші 4-5 років за стабільного освітлення. Відсутність квіток у молодої або нещодавно пересадженої рослини — норма, а не привід міняти режим поливу чи підживлення.
Види і сорти заміокулькаса
У кімнатній культурі найчастіше трапляється класичний вид із прямими глянцевими листками заввишки 60-100 см. Крім нього в продажу бувають компактні сорти. «Zamicro» — зменшена копія звичайної рослини з дрібнішими листочками й висотою близько 40 см, зручна для підвіконня. Сорт «Raven» вирізняється темним, майже чорно-фіолетовим листям, яке в молодих пагонів спочатку яскраво-зелене й темнішає в міру росту. Зрідка продають строкатолисті форми з білими або жовтими плямами — вони примхливіші за звичайні види, ростуть повільніше і за браку світла часто втрачають строкатість, зеленіючи повністю.
Хвороби заміокулькаса і часті помилки в догляді
Найчастіша ознака, що догляд за заміокулькасом порушено, — жовтіє листя. Коли заміокулькас жовтіє масово — нижні листки опадають не поодинці, а стебла біля основи стають м’якими й темними, — це гниль бульби від переливу. Перше, що потрібно зробити, — дістати рослину з горщика й оглянути корені. Здорові бульби щільні, світлі на зрізі; гнилі ділянки вирізають до здорової тканини, присипають вугіллям і пересаджують у свіжий сухий ґрунт, скоротивши полив. Зі шкідників зрідка трапляються щитівка й павутинний кліщ — зазвичай за надто сухого й спекотного повітря біля батарей. Листки протирають мильним розчином і, якщо шкідник не зникає, обробляють інсектицидом за інструкцією.
Часті помилки в догляді за заміокулькасом:
- поливають за розкладом, а не за сухістю ґрунту;
- саджають бульби в горщик без дренажних отворів;
- використовують щільну садову землю без розпушувача, яка не пропускає повітря до коренів;
- поливають одразу після пересадки, не даючи кореням затягнути пошкодження.
